А сотню вже зустріли небеса…
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров’ю перемішана сльоза...
А батько сина ще не відпускав…
Й заплакав Бог, побачивши загін -
Спереду - сотник, молодий, вродливий,
І юний хлопчик в касці голубій ,
І вчитель літній - сивий-сивий…
І рани їхні вже не їм болять…
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло…
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла...