Літературна вітальня “Джерело”

Категорія: "Джерело"

djereloЧи доводилось Вам хоч раз на віку напитися у спекотний день кришталево – чистої джерельної води? Тоді вам знайоме те,ні з чим не зрівняне, відчуття потамування спраги тіла і душі, яке дарує нам дзюркотливо-пречисте джерело, що народжується десь, мабуть, у самому серці землі. Саме таке прекрасне потамування спраги, але духовної, дарує нам літературна вітальня “Джерело”.

Члени літературної вітальні “Джерело” – гімназисти, які люблять рідне слово, і воно починає звучати у їхніх душах першою ніжною поетичною струною. Керівник вітальні Мельник Марія Іванівна роботу веде так, аби не міліли криниці духовності, аби розквітало слово українське.

Головне завдання – збагачення лексичного запасу учнів, розвиток їхньої мовленнєвої усної та писемної культури, спроможності просто й переконливо висловлюватися, творити за допомогою слова.

Діти пишуть вірші… Творять… Чи важко їм? Так, бо через їхні душі, серце проходять не лише радощі, а й болі, свої і чужі, бо в саме серце вражає жорстокість і підлість. Але нехай так. Це краще, ніж бути незворушною, кам’яною брилою і жити, нічим не турбуючись. Дай же їм, Боже, щемливе людське серце, і хай воно завжди відчуває і відгукується на людську радість і печаль. А з радості і печалі, з пісні й любові народжується поезія. Як чисте живе джерело, б’є вона з поетового серця. Хоче напоїти спраглі душі. Допоможи їм, Боже.

  

Як добре…

Я вдячна Богові за те, що за вікном

Цвіте калина і росте верба,

Я вдячна, що живемо ми разом

І зичим одне одному добра.

Я дякую за те, що я живу,

Я дякую за те, що є весна,

Що в моїм серці радість ожива,

Коли приходить знову ця пора.

Як добре,що я можу жити так,

Як добре, що у серці віра є,

Як добре, що вона завжди живе,

І навіть якщо так, останньою помре.

Анастасія Кізілова

випускниця гімназії.